Будемо заново відкривати Болгарію. Багато хто скаже, що знають напам’ять країну, і бували в ній не раз. А ось і не впевнені. Звичайно, чорноморське узбережжя з його морськими курортами – популярне місце відпочинку для багатьох туристів, причому з незапам’ятних часів. В тому-то й справа, що морське узбережжя – це не вся Болгарія.
Гора передбачень і сили – Перперикон. Ще в давні часи цю скелясту гору, яка, як неприступна фортеця, височить серед долини, люди вибрали своїм святилищем.
Протягом довгих століть древні здійснювали тут ритуали поклоніння і жертвопринесення Богу Сонця. Пізніше племена біси (так називали фракійців, які живуть в Родопських горах) перетворили цю кам’яну громадину в святилище Бога Діоніса. Правда, мова йде не про безтурботного Бога виноробства – хлопця, який тільки те й робив, що віддавався шкідливим звичкам і несамовито веселився, а про його більш стародавній фракійський прообраз – похмуре і страшне божество Загрєє.
Саме тому любителі всякої езотеріки, що відчувають магічну силу Перперикон і знають про містичні ритуали жерців тисячолітньої давності, з’їжджаються сюди для енергетичної підзарядки і медитації. За багато століть серед каменів Перперикон було здійснено незліченну кількість таємничих обрядів. У залі пророкувань жерцями були зроблені тисячі пророкувань. Два з них не тільки увійшли в історію, але збулися і стали доленосними.
Так, двадцятирічний Олександр Македонський, з’явився до жерців, щоб отримати передбачення своєї долі. «Ім’я твоє увійде в століття, і підкориться тобі півсвіту» – пророкувала провісниця. Так і сталося.
Пройшла пара століть, і ось вже Октавіан прийшов на гору за прогнозами. Честолюбний батько чекав пророцтв про те, як складеться доля його хлопчика – улюбленого Августа. Коли ритуальне вино пролилося на вівтарі, і священний вогонь піднявся до небес, було сказано жерцями: «Син ваш серпня виб’ється в люди і стане володарем усього світу, могутнім Імператором всієї Римської імперії». Гай Юлій Цезар Октавіан Август було повне ім’я того, про кого говорили жерці.
Камені Перперикон багато бачили, і пам’ятають всю свою нескінченну історію. Фракійці, римляни, племена готів і варварів, візантійці і болгарські племена, османи – тільки копни, тут під ногами, в прямому сенсі, шари цивілізації. І тому знахідки, що роблять тут вчені, стають безцінними для історії.
Болгарська глибинка не завжди радує око. Вона, як будь-яка провінція, не може похвалитися міським лоском. Однак повз села Широка-лика в Родопських горах ні в якому разі не можна проїхати.
Це болгарське село можна назвати зразково-показовим. Воно знаходиться неподалік від гірськолижного курорту Пампорово.
Широка-Лика, як поселення, виникло в XVII столітті. Типові для цієї місцевості старовинні Родопські будиночки амфітеатром розташовані на схилі гори. Широколикські майстри-будівельники славилися по всій Болгарії. Переважно двоповерхові будиночки, високі комини, черепичні дахи, дерев’яне різьблення, невеликі віконця, низькі парканчики – впізнаваний стиль родопських будиночків. Перед будиночком, неодмінно, мощений дворик. За вірність звичаям і свою самобутність село Широка-Лика отримало статус архітектурно-етнографічного і фольклорного заповідника.
Болгарська кухня по-сусідськи дозволила приєднатися до неї кухням Греції і Туреччини. Справжнє болгарське застілля за кількістю і різноманітністю страв не поступається легендарному грузинському. Той же, що перевищує людські можливості, розмах і той же неймовірний смак страв.
У кухні Родоп є свої характерні особливості і свої гастрономічні фішки. В горах їдять багато смаженого м’яса і сиру. Без місцевого картопляного пирога застілля неповне, також як і без квасоляного супу і квасоляного салату. Все це щедро присмачене приправами, часником, цибулею, чорним і червоним перцем. І, практично, жодна страва не обходиться без бринзи.
Подорож по Родопам буде неповним без Бачковського монастиря.
За значущістю це другий (після Ризького) чоловічий монастир, що належить болгарській православній церкві. Для віруючої людини – це намолене святе місце. Для невіруючого, котрий сумнівається – дивно тепло і заспокійливо, де незрозуміло добре.
