Недалеко від міста П’яченци знаходиться незвичайне казкове село Граццано Вісконті, відвідавши яке, вже складно забути. Село народилося в першому десятилітті 1900 року по проекту Джузеппе Вісконті, який перетворив кілька напівзруйнованих фермерських будинків в чарівні середньовічні будівлі.

В Італії чимало містечок і сіл, що вражають уяву навіть найвибагливішого мандрівника. Іноді варто того, щоб замість відомих міст помилуватися невеликими і затишними селищами.

На початку XX століття герцог Дон Джузеппе Вісконті вирішив відремонтувати старий замок, який раніше належав герцогу Джан Галеаццо Вісконті – правителю Мілана. Дон Джузеппе мріяв створити на місці старого села казкову країну, оповиту чарами і таємницями. І йому це вдалося. Від колишніх будівель залишилася тільки родова каплиця сім’ї Вісконті – церква Святої Анни XVII століття.

Замок, як і належить, оточує парк, заповнений чудесами. Тут величезна кількість красивих фонтанів і альтанок, лабіринтів і численних статуй. Є і майстерні художників.

На вулицях села і будинках ви не зможете не помітити зображення змії, що тримає в пащі людину. Це герб родини Вісконті. Цю емблему можна побачити на гербі міста Мілана.

Кожен порядний замок просто зобов’язаний мати свою примару. Є така і тут. Її звуть Алоїса. Ця дама була дружиною місцевого капітана міліції, який її зрадив. Не витримавши розлуки, жінка померла від ревнощів і болю.

Легенда свідчить, що привид Алоїси іноді з’являється серед заростей парку. Стверджують, що він з’явився Дону Джузеппе, коли той гуляв там. Раптом перед ним з’явилася душа Алоїси з проханням намалювати картини і виліпити статуї.

Зараз їх у величезній кількості можна побачити в парку і помилуватися витворами майстрів. За переказами Алоїса стала захисницею всіх закоханих, які приїжджають в село. За традицією вони покладають квіти біля підніжжя статуї обдуреної жінки, а натомість отримують її захист.

Відвідавши село, ви зможете помітити герби і гравюри з таємничим написом Otla.ni.adrang.e.enetapipmi. Ця фраза написана в зворотному порядку і означає приблизно «тримайтеся подалі і дивіться вгору».

Сьогодні в селі розташувалися лавки ремісників і магазини. Є музей. Все село потопає в зелені. Таке враження, що статуї парку ховаються від поглядів перехожих в тіні дерев. Атмосфера замку навіває незвичайні почуття, раптом починаєш чути дивні звуки і голоси, шелест листя, дерев, а мовчазні статуї тихо проводжають поглядом.