У світі багато таємниць, оповитих туманом історії. Спроби розгадати роблять їх ще більш глибокими, далекими і загадковими.
Місто Ван, розташоване в Західній Вірменії (територія Туреччини) в давнину мало ще кілька найменувань – Тушпа, Ервандаван, Шамірамакерт. Це одне з найдавніших поселень Вірменського нагір’я, колишня столиця Урарту і царство Ервандідов.
Для гостей, які приїжджають сюди Ван, перш за все, сива давнина. Історичне стародавнє місто, пов’язане з іменами Аргишти, Сардури, Менуа, інших царів і навіть Семіраміди (Шаміра). Тисячоліття пролетіли над цим містом, як секунди. Чого він тільки не бачив за своє довге життя! І мовчазним, одвічним свідком всього цього була і залишається Ванська фортеця.
Зараз ця цитадель, всього лише, пам’ятник, побитий і змучений часом, знекровлений, немов поранений солдат, але як і раніше гордий. Кілька рядів неприступних стін робили цю фортецю незламною, яка подібно до ангела-хранителя захищала місто від усіх небезпек.
Ван анітрохи не схожий на багатомільйонний Стамбул, що розкинувся по обидва боки Босфору. Більш того, вони абсолютно різні. Найголовнішою пам’яткою Вана була і залишається фортеця, немов магнітом притягує до себе туристичні групи. У підземній частині фортеці знаходяться гробниці. Печери вирубані в цілісній скелі, і колись служили загробними оселями для царів, їхніх родичів і вищої придворної знаті.
Біля підніжжя фортеці розташувався старий Ван. Згідно з легендою на цьому місці в давні часи красувався палац Семіраміди. Існує думка, що ванці були не особливо гостинними.
Трохи північніше Ванської фортеці на невеликій гірській гряді знаходиться священна для вірмен скеля, що носить назву Вороний камінь. Легенда свідчить, що за кам’яними дверима в скелі укладено Мгер Молодший, який двічі на рік – на Вознесіння і Преображення – виїжджає на своєму вогненному коні і об’їжджає небо і землю.
Острів Ахтамар
Історія міста та озера Ван настільки ж багатошарова, як і історія цивілізації на Вірменському нагір’ї. Історичний острів Ахтамар знаходиться всього в трьох кілометрах від берега. Сурб Хач побудована в 915-921 рр в період Ванського царства за часів правління Гагика Арцруні. Час, проведений на острові Ахтамар, пролітає непомітно. Тут дуже багато можна побачити і подивитися – і стародавні споруди, і красиві панорами, і незвичайну природу.
«На цьому світі – Ван, на тому – рай», – так колись говорили про своє місто тутешні вірмени. А знаменитий англійський мандрівник Лінч, яка вперше побачив квітучий Ван, сказав: «Після Неаполя треба хоча б раз неодмінно побачити Ван, а потім можна і померти».
Можливо, трохи інакше, але Ван живе до сих пір. Як і в усі часи, кожен гість, який побував тут пробує головну Ванську страву – Ванського оселедеця, що стала символом міста. Цією рибою торгують прямо на березі. Рибалки пропонують її зв’язками, і відмовитися просто неможливо. Щоб підкреслити значення цієї риби для Вана, міська влада навіть поставили їй пам’ятник.
Є у Вана і свій головний сухопутний символ – це Ванський кіт.
Знаменита на весь світ порода домашніх кішок, як стверджують, абсолютно особлива. Може бути тому, що на відміну від всіх інших порід кішок, не боїться води, прекрасно плаває і навіть ловить під водою рибу. А ще стверджують, що ці кішки справжні цілительки. Деякі взагалі приписують їм магічні здібності відвертати нещастя, виганяти нечисті сили, залучати удачу. І все це, завдяки різним очам цих дивовижних створінь, з яскраво-жовтою і синьою райдужкою.
Туристичні спокуси навколо Вана незчисленні. Тому потоки туристів з усього світу не припиняються.
