Озеро Інле, яке знаходиться в М’янмі на півдні штату Шан, вражає своєю первозданною красою. Озеро прісноводне, воно простяглося на 22 кілометри в довжину, а його ширина становить 10 кілометрів.
На озері розташовано більше десятка сіл. Деякі з них розташовані на суші – по берегах, а деякі – прямо на воді на палях. Усі будівлі на палях – будинки, школи, магазини, храми і навіть городи. На озері живе свій окремий народ зі своєю історією і культурою, мовою. Чисельність народу близько 200 000 чоловік. Небагато, але цей народ офіційно визнаний, і навіть були спроби домогтися самоврядування, тому що в інших народів уже є самоврядування, а у них немає.
У деяких частинах озера є земля, на якій теж живуть представники народності Інта. Продукти харчування вирощуються на плаваючих городах і прямо на воді.
Абсолютно нормальне, розмірене життя з тією різницею, що пересуватися потрібно не пішки, а на човні – в школу, в магазин, в храм та ін.
Насправді озеро не глибоке, середня глибина півтора метра. Для організації городів плететься велика підніжка, яка заповнюється землею і в неї висаджуються різні саджанці. Плавучий город прив’язується до стовпів в озері, щоб його не віднесло в інше місце.
Потік туристів на озеро Інле не припиняється, але, тим не менш, озеро настільки величезне, що ніяк не відчувається присутність приїжджих, просто потрапляєш в повсякденне життя інтів.
Народ Каян
На кордоні з Таїландом розташований ще один штат Бірми – Кая. Тут проживає особлива етнічна група – каяни. Всім відомі жінки з довгими шиями в Таїланді, які носять багато металевих кілець у себе на шиях. Але майже ніхто не знає, звідки вони там з’явилися.
Батьківщиною довгошиїх жінок є Кая. Тут в селах вони проживали, живуть і зараз, і звідси вони потрапили в Таїланд. Це сталося в період війни, коли місцевим жителям довелося тікати з обжитих місць. Сьогодні уряд Таїланду підтримує біженців. Для них побудовані будинки, виділена територія для проживання, Сюди приїжджають туристи, щоб подивитися на незвичайний народ. І це сумний факт.
Є різні версії, чому жінки почали носити ці незвичайні прикраси-кільця. Одна з версій, що жінки Каяні були дуже красиві, і інші народи їх викрадали. І, щоб захиститися, вони стали себе спотворювати за допомогою кілець, а згодом це стало вважатися гарним.
За іншою версією було багато тигрів, які нападали на людей. Вони хапали за найвразливіше місце – шию. Таким чином, залізні кільця повинні були стати захистом від хижаків. Але тільки для жінок, передбачалося, що чоловіки могли самі себе захистити. Перше кільце надягалось дівчинці на шию у вісім років, а потім щороку додавалося по одному. Зняти кільця в зрілому віці вже неможливо, тому що шия не може триматися самостійно, настільки вона подовжується.
