Прекрасне місто світу, чарівне місце – Венеція. Вона, як Сирена з давньогрецької міфології, так і хочеться піддатися її чарам.
Венеція – це інший світ. Чарівне місце, де море перетворюється в берег, вулицями служать канали, а автомобілями – човни. Тут змішалися реальність і фантазія. Коли мандруєш венеціанським закликом, тебе ніби накриває магією. Чарівна, таємнича Венеція!
Здавалося б, в самому існуванні міста, збудованого на дерев’яних палях, немає сенсу. Строката суміш з суші і води. Проте, цей водний світ колись був імперією, яка розвивалася, міцніла і багатіла цілих вісімсот років. З X по XVII століття Венеція служила воротами на Схід. Тут збиралися торговці з усіх куточків світу, а вратами самого міста була Пьяцца Сан Марко. Сьогодні це найвідоміша площа в світі.
На П’яццо Сан Марко голубів, здається, біль, ніж туристів. Кажуть, це нащадки тих птахів, яких випускав дож (глава республіки в середньовічній Венеції і Генуї) у Вербну неділю.
Справжній скарб П’яццо – це базиліка Святого Марка. На відміну від інших храмів Італії, ця споруда ніби зійшла зі сторінок чарівної казки. В районі 800 року н.е. венеціанці шукали місту святого покровителя. Пара торговців викрала в Олександрії мощі Святого Марка. Вони сховали святі мощі в кошику зі свининою, щоб митники-мусульмани не знайшли їх при перевірці.
Святий Марк виявився вдалим компаньйоном. Він розбудив сплячу команду під час шторму, чим запобіг загибелі корабля. Повертаючись з довгих мандрів торговці завжди відвідували базиліку, щоб віддати данину святому покровителю – прикраси або предмети мистецтва, привезені з подорожей. Коли всередині Сан Марко вмикається освітлення, мозаїки починають виблискувати.
Краще зупинитися біля базиліки і з’ясувати, коли вмикають освітлення. Від Сан Марко в місто можна потрапити по Великому каналу (Canal Grande), скориставшись вапоретто.
Якщо вважати Сан Марко своєрідною приймальнею Венеції, то Великий канал можна уявити центральним проспектом. По боках каналу височіють палаци, як цитаделі країни фантазій.
Хитрі і заповзятливі венеціанські торговці зуміли зібрати величезні статки. Палаци служили їм будинками. Багаті родини хвалилися один перед одним своїм багатством. Тому було прийнято радий законів, що регулюють витрати. Влада розпорядилася, щоб всі гондоли були пофарбовані в чорний колір. Непомірне прикрашення палаців було оголошено не законим. Обмеження ввели навіть на величину шлейфу у жіночих суконь. Але венеціанки швидко знайшли вихід. Жінки стали носити взуття на дуже високій платформі, щоб таким чином мати право подовжити сукню. Туфлі були такої висоти, що жінки не могли пересуватися без пари супроводжуючих.
Міст Ріальто – центр Венеції, його торговий район, саме серце міста.
У період розквіту на мосту Ріальто зустрічалися, перемовлялися і укладали торговельні угоди торговці з усього світу.
Відразу за мостом, на західному березі річки розташовуються ринки – рибний і овочевий. Тут торгують вже тисячу років.
