Монголія – одна з найбільш малонаселених країн світу. На одну квадратну милю тут доводиться по статистиці 4,3 людини. Коли представники Монголії звернулися до головного офісу McDonald’s, щоб вони відкрили тут ресторан, їм відповіли, що в країні не вистачить людей, щоб купити хоча б одну точку.
На територію, куди поміститься вся Франція, Німеччина, Італія, Великобританія і ще залишиться місце для трьох Швейцарій, живе менше людей, ніж, наприклад, у всій Самарської області. Коли Джеремі Кларксон зі своєю компанією знімав тут випуск передачі, яка стала найпопулярнішою за всю їх історію, в Монголії було дві дороги, мається на увазі за межами міст.
Але з тих пір побудували ще одну. Все інше – безлюдні поля. Чим глибше колія, тим більше шансів, що ви на трасі, а якщо трапляються знаки, значить взагалі – магістраль. Годинами можна їхати і не зустріти ні душі. Щоб було зрозуміло, що десь по середині поля починається населений пункт, при в’їзді ставлять щось на зразок стилізованих воріт. Але далі знову степ – навігатор божеволіє від того, як прокласти маршрут по трьом дорогам.
У половини населення Монголії немає, ні квартир, ні будинків. Живуть в переносних житлах, розкиданих по пустелях і степах – юртах. Фактично, це великий намет – каркас з рейок, далі шар повсті і зверху брезент.
Щоб не здувало вітром, який дме цілодобово, поверх юрти розвішують різні тяжкості, хто булижники, хто старі покришки. Купити таку юрту можна на будь-якому ринку. Це така монгольська традиція – жити в юрті. Її зручно розбирати, збирати, щоб часто переїжджати. Справа в тому, що в країні-пустелі головне джерело їжі – це не супермаркети, а тварини, яких розводять самі монголи. Їдять, кого виростять – від верблюдів до ховрахів. Так ось, тварини їдять траву, кущі, тобто підніжний корм. І, щоб він не закінчувався, середньостатистичний монгол переїжджає чотири рази на рік.
До недавнього часу тут переїжджали цілі міста. Одна тільки столиця Улан-Батор переїжджала з місця на місце три рази в рік. Сьогодні, якщо юрта невелика, то деякі власники переїжджають, навіть не розбираючи її, просто перевозять на автомобілях. Раніше, в основному, перевозили на возах, прив’язаних до биків, причому під час переїзду в юртах тривало життя – горіли печі, спали люди. Сьогодні монгол може їздити на джипі, а жити в юрті.
