На нашій Планеті ще багато місць, які не вивчені або вивчені погано. Про них мало, що відомо, тим більше, розповісти про них не представляється можливим. Але про одне з найвіддаленіших населених островів світу і найбільш ізольованих пунктів на Землі ми вам розповімо. Колгосп на краю Світу – загадкове, маловідоме і дуже романтичне місце. Невелике містечко, яке знаходиться між Південною Америкою і Африкою, і формально потрапляє під юрисдикцію Великобританії.
Туристів, як правило, тут не буває. Це рідкісні мандрівники, які невідомо як добралися до загубленого в океані острова. Офіційна влада і та не часто відвідує містечко – раз або два за кілька місяців. Місцеві жителі ведуть тихе і розмірене життя. Колонія отримала поетичну назву Едінбург Семи Морів. Вона розташована на одному з островів архіпелагу Трістан-да-Кунья. По суті – це діючий вулкан, верхня частина якого здіймається над водою, і носить ту ж саму назву, що і архіпелаг.
Загальна площа архіпелагу становить 98 кв. км., але основна частина території – це круті схили вулкана.
У далекому 1961 році відбулося сильне виверження вулкана Трістан-да-Кунья. Жителям довелося в екстреному порядку залишати свої оселі. Порт містечка був повністю зруйнований. Інфраструктуру вдалося відновити в найкоротші терміни – за два роки, і трістанці змогли повернутися в свої рідні місця.
На головній площі містечка знаходиться відомий на весь світ покажчик відстаней до різних міст – Лондона, Кейптауна, Осло, Ріо-де-Жанейро і ін.
До речі, про відстані! До найближчого населеного пункту Південної Америки – Ріо-де-Жанейро – 3360 кілометрів, а до африканського Кейптауна – 2400 кілометрів. Тому містечко стоїть одне на багато тисяч кілометрів. Сухопутне сполучення острова з Великою землею відсутнє, та й морське не дуже налагоджено. Порт міста не пристосований для швартування великих кораблів, що проходять повз раз в один-два місяці.
Для зустрічі великих кораблів в океан виходять невеликі човни, які і доставляють на острів пасажирів і вантажі. Якщо на момент проходження кораблів в морі бушує шторм, то судно просто пройде повз острова, не наблизившись до нього. Є крихітна надія покинути острів, приєднавшись до рідкісних заїжджих туристів, які незрозумілим чином дісталися в колонію на орендованих судах. Сучасні технології тут з’являються з великим запізненням. Наприклад, інтернет з’явився лише кілька років тому. Бракує енергоносіїв і солярки. Влада намагається вирішувати всі питання.
Але з продовольством в місті немає ніяких проблем. Колонія абсолютно автономна в цьому плані. Місцеві жителі обробляють землю, розводять домашніх тварин, зокрема, овець, займаються рибальством. Налагоджено вилов, переробка і фасування лобстерів, які за кругленькі суми продають японцям, люблячим морські делікатеси. У колонії працюють один доктор і один поліцейський. Є школа, кафе, магазин, поштове відділення і дві церкви – англіканська і католицька.
Містечко називається колгоспом, так як землі острова знаходяться в колективній власності жителів містечка (їх всього 270 чоловік). Чужинцям тут не дуже раді.
Розмовна мова – англійська, але північних областей Англії часів XIX століття – очевидні пережитки минулого.
Кліматичні умови острівця відносять до океанічного типу. Температура повітря в зимовий період рідко опускається нижче 10о С в зимовий період, а влітку буває 24оС. Однак 24 градуса для трістанців – дуже жарко. На сонці можна обгоріти за кілька годин, так як погода, в основному, вітряна. Для боротьби з вітрами по периметру висаджуються кущі новозеландського льону, який вважається бур’яном. Розростатися йому не дають, зате потужні паростки в три людські зрости рятують від сильних поривів вітру.
Таке воно – містечко в океані, назване на честь сина англійської королеви, який прибув в колонію з візитом.
